15 березня, в день чудового свята зустрічі весни із зимою, відбулась 15 районна виставка-ярмарок "Освітянські обрії Дубенщини - 2018".

Педагоги нашої школи прийняли участь у заході і не залишились без нагород. Грамотами за 3 місце були відзначені роботи Литвинець Оксани Володимирівни, вчителя початкових класів, та Ольшевської Інни Володимирівни, вчителя інформатики та математики. Хочеться не лише привітати колег із нагородою, а й побажати їм наснаги, творчих злетів і ще вищих відзнак!

Вечірнє небо із зимовою казкою, що за вікном, пробуджує душу і спонукає до роздумів...

На небі, наче діаманти, зорі,

А землю вкрив сріблястий сніг,

Все потопа в морознім морі

Й не чути навіть часу біг.

В таку хвилину залишаюсь 

З собою я насамоті,

Шукаю відповідь у чаї 

На всі питання не прості.

Чому життя таке бурхливе?

Всі люди стали, мов чужі!

І рідко вчуєш вже "Добридень!"

У цій погоні й метушні.

Усі не йдуть, біжать галопом,

Без цілі їхнє йде життя.

І зносить їх думок потоком

У хаос й вічне забуття.

Не рідко у шаленім ритмі

Вже не один спіткнувся й впав.

І серед тіней непомітних

Ніхто руки їм не подав...

101 проба пера))))

Давно нічого не писала, і от, сидячи на нудній лекції про новизну і її значення у сучасному світі, що читала людина, якій близько 70 років, на світ з'явився вірш. 

 У барвах кольорової вітрини 

Я бачу сірі постаті безликі.

І у дощу краплинах водопадних

Струмують їхні душі невеликі.

Беззорі очі з поглядом порожнім,

Гонимі масою, бредуть у нікуди,

Не помічаючи життя барвовороту

Й блакитної, як небеса, води.

У вогкому суспільному потоці

Бредуть поволі під зонтом-грибом,

Не бачачи, як вітер хмару гонить,

А дерево буяє вже листом.

Беру до рук веселку-парасолю,

Стрибаю у блакить, що під ногами,

Вдихаю пахощі весняні, ніжно-п'яні,

Й життя краплини глажу я руками.