Миколай у гості завітав!

Здавна усі вірять у справжнього чарівника, у якого є подарунки на будь-який смак і вік. Цього року мої учні скинули вірш, який змусив задуматись. Дякую авторові і, з його дозволу, хочу поділитись ним із всіма.

У небі, небі темному,
Де ходить Миколай,
Листів вже назбиралось,
Хоч в вогнище скидай.
А в тих листах написано
Мільйони побажань,
За голову хапається
Старенький бородань.
Колись в молитві радісній
Прохали дітлахи
отримати цукерочки, 
ведмедики, ляльки,
Чи пряника, чи коника, 
чи книжечку, чи м’яч,
Тепер таке прохають всі, 
Що хоч сідай і плач.
Данилко он, з Тернополя, 
замовив гіроборд,
І це серед замовлень ще 
Далеко не рекорд.
Прохає Настя лялечку,
Таку, немов жива.
І у старця небесного 
СивІє голова.
Бо він пройшов крамницями – 
Отетерів від цін.
Та ж народити справжню
Дешевше буде всім.
В листі від Олі-скромниці – 
Якийсь магічний ЛОЛ,
«І ноутбук» - дописано.
Старець за валідол.
Тут просить Вітя Леґо,
Наталя Чічілав,
Олежик дрон потужний
Для себе забажав.
Іринка хоче епла,
Не старшого, ніж «шість»,
Сашко – боксерську грушу, 
щоби зганяти злість,
Ігорчик про навушники
Фірмові попросив,
«Щоб не якась дєшовка» - 
в листі наголосив.
Олеся хоче шубку
(і ляльці, і собі),
І золоті прикраси, 
і пірсинг на губі,
Василько просить тачку, 
щоб їзили батьки…
Поставили задачку 
Старому малюки…
і журиться старенький 
на хмарці крижаній,
Ніяк не зрозуміє, 
коли відбувся збій.
Чи, може, сам і винен, 
бо тупо завтикав,
Коли літ з 20 тому 
він скромність роздавав.
І діти виростали,
Батьками стали всі,
Не вміють відмовляти
Ні дітям, ні собі.
І просять в Миколая,
без міри, ще і ще,
І забувають часом, 
З чого почалось все.
Коли на перше місце
Велична і свята
Ставала дуже скромно 
Сердечна доброта.
Коли святий Микола 
Від себе відбирав, 
А всім нужденним, бідним
У скруті помагав…
У небі, небі темному, 
Де Миколай живе,
Великий жовтий місяць 
Усміхнено пливе.
І старець посміхається,
Багато бачив він…
Листи згрібає жменями – 
розпалює камін.
Йому старому й мудрому,
Все видно ізгори.
Він знає – тільки вибрані 
отримують дари...

Кольорове життя

Життя людини - не клавіші роялю. Воно сповнене барв, позитивних моментів, спілкування та пригод. Учні Сатиївської ЗОШ І-ІІІ ступенів вирішили перевірити різнобарв'я життя на собі. З 24 по 28 вересня у школі було проведено кольоровий тиждень: понеділок - день білого кольору, вівторок - жовтого, середа - зеленого, четвер - синього, а п'ятниця - червоного. Можливо, хтось із скептиків запитає, навіщо всім разом одягати речі одного кольору, то наші діти з впевненістю можуть відповісти, що воно того варте, бо то було весело, цікаво і розважально. Життя кольорове, повне емоцій та позитиву, тому варто насолоджуватись всіма його барвами! 

"15 років після школи" або "Нові історії життя"))))
Випускники 2003 року Сатиївської ЗОШ І-ІІІ ст. таки знайшли час для зустрічі. Ми всі майже не змінились)

40 років... Багато, чи мало? Як відрізок життя людини - то дуже мало, а от як відрізок  після закінчення школи - дуже багато. Знайомтесь, випускники 1978 року Сатиївської ЗОШ І-ІІІ ст.

Ось і мої сценарії знайшли своє місце у журналі "Класному керівнику. Усе для роботи"

Давно не грала у волейбол))) Наша профспілка надала можливість згадати шкільні роки, час, коли нинішні вчителі були звичайними школярами та із захватом грали різні ігри на уроках фізкультури. На базі Варковицької ЗОШ І-ІІІ ступенів 29 берзня 2018 року пройшли змагання з волейболу серед учителів. Змагались жіночі та чоловічі команди. Жіноча збірна Варковицької, Квітневської та Сатиївської шкіл виборола лише третє місце. Але на все потрібно дивитись з позитивної сторони. Є стимул позмагатись наступного року, вдосконалити свої вміння та навички в грі і таки поборотись за першість. Надіюсь, наступного року пофортунить більше)))
День пройшов у дружньому спілкуванні, емоціях та величезному позитиві!Дякую колегам за гарну гру та чудовий настрій)

Промайнули 3 тижні наполегливої праці та хорошого відпочинку на курсах вчителів зарубіжної літератури. 15 робочих днів принесли море позитиву, нових знайомств та хорошого настрою. Буду сумувати за всіма колегами, які були разом зі мною. 

Щиро вітаю всіх із святом весни, 8 березня. Бажаю сонечка в душі, здоров'я, миру та злагоди. Нехай цей день принесе море позитивних емоцій, посмішок та поцілунків від найрідніших.

06.03.2018р. в актовій залі РОІППО відбулась зустріч із Кралюком Петром Михайловичем, автором численних наукових праць з історії, філософії, релігієзнавства, політології, літературознавства, в тому числі монографічних досліджень та художніх творів. Зустріч була присвячена його книзі "Волинський Кобзар". Було обговорено чимало незнаних біографічних сторінок Т.Г.Шевченка. Загалом, від зустрічі залишились позитивні та цікаві спомини, за що і вдячні Петру Михайловичу.  

28 лютого 2018 року відбувся районний конкурс-огляд читців-декламаторів, юних поетів «Живи, Кобзарю, в пам’яті людській».Учениця нашої школи, Купчик Наталя, теж прийняла участь в конкурсі. І хоча призового місця не здобула, зате знайшла нових друзів, веселих та цікавих, з іскорками справжнього життя в очах. Отож, найвища нагорода - дружба, таки знайшла всіх учасників конкурсу.

15 березня, в день чудового свята зустрічі весни із зимою, відбулась 15 районна виставка-ярмарок "Освітянські обрії Дубенщини - 2018".

Педагоги нашої школи прийняли участь у заході і не залишились без нагород. Грамотами за 3 місце були відзначені роботи Литвинець Оксани Володимирівни, вчителя початкових класів, та Ольшевської Інни Володимирівни, вчителя інформатики та математики. Хочеться не лише привітати колег із нагородою, а й побажати їм наснаги, творчих злетів і ще вищих відзнак!

Вечірнє небо із зимовою казкою, що за вікном, пробуджує душу і спонукає до роздумів...

На небі, наче діаманти, зорі,

А землю вкрив сріблястий сніг,

Все потопа в морознім морі

Й не чути навіть часу біг.

В таку хвилину залишаюсь 

З собою я насамоті,

Шукаю відповідь у чаї 

На всі питання не прості.

Чому життя таке бурхливе?

Всі люди стали, мов чужі!

І рідко вчуєш вже "Добридень!"

У цій погоні й метушні.

Усі не йдуть, біжать галопом,

Без цілі їхнє йде життя.

І зносить їх думок потоком

У хаос й вічне забуття.

Не рідко у шаленім ритмі

Вже не один спіткнувся й впав.

І серед тіней непомітних

Ніхто руки їм не подав...

101 проба пера))))

Давно нічого не писала, і от, сидячи на нудній лекції про новизну і її значення у сучасному світі, що читала людина, якій близько 70 років, на світ з'явився вірш. 

 У барвах кольорової вітрини 

Я бачу сірі постаті безликі.

І у дощу краплинах водопадних

Струмують їхні душі невеликі.

Беззорі очі з поглядом порожнім,

Гонимі масою, бредуть у нікуди,

Не помічаючи життя барвовороту

Й блакитної, як небеса, води.

У вогкому суспільному потоці

Бредуть поволі під зонтом-грибом,

Не бачачи, як вітер хмару гонить,

А дерево буяє вже листом.

Беру до рук веселку-парасолю,

Стрибаю у блакить, що під ногами,

Вдихаю пахощі весняні, ніжно-п'яні,

Й життя краплини глажу я руками.

З Новим роком та святами!

Нехай Новий 2018 рік принесе лише найкраще, поруч будуть вірні та люблячі люди, здорові рідні та кохані. Нехай кожна людина знайде своє щастя, бо у кожного воно різне)))

Терпіння, любові та гарного самопочуття всім нам!!!