Зі святом любові та кохання!

Нехай у День св. Валентина кожну людину на землі переповнить світле та радісне почуття любові. Іноді здається, що ти сам, але, озирнувшись навколо, ти бачиш чимало рідних та близьких тобі людей, які люблять тебе і завжди готові прийти на допомогу. То ж нехай саме в цей день ніхто не почуватиметься самотнім. 

 

Мої роздуми....

На небі, наче діаманти зорі,

А землю вкрив пухнастий сніг

Все потопа в морознім морі

Й не чути навіть часу біг.

В таку хвилину залишаюсь

З собою я на самоті.

Шукаю відповідь у чаї

На всі питання непрості:

Чому життя таке бурхливе?

Всі люди стали, мов чужі!

І рідко вчуєш вже «Добридень!»

У цій погоні й метушні.

Усі не йдуть, біжать галопом,

Без цілі їхнє йде життя.

І зносить їх думок потопом

У хаос й вічне забуття.

Й не рідко у шаленім ритмі,

Вже не один спіткнувся й впав

І серед тіней непомітних

Ніхто руки їм не подав…

Хіба не варто зупинитись,

Вловити світу кольори.

По іншому вже треба жити,

Позбутись тої мішури…

Трохи поезії

А за вікном цвітуть дерева інеєм

І вітер гомінливу пісню відспівав,

Стою біля вікна і думка лине вдаль,

У літо й роси серед буйних трав.

Де кожна квітка пахне незабутньо,

Де кожна кольором горить, немов вогнем,

Де птахи провіщують нам майбутнє,

І хмари кучеряві  повняться  дощем.

І весело біжиш ти за метеликом,

І річка манить водами в блакить,

І стеляться дороги перед великом,

І крила виростають в нас умить.

Туди, де так цвітуть троянди рясно,

Й веселка підпирає береги,

У те дитинство безтурботне і прекрасне!

Та повернутись – вже не до снаги….